«Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».
В.Сухомлинський
Народився Василь Сухомлинський у Василівці в бідній селянській сім’ї, де було четверо дітей, і всі стали вчителями. Саме мати хлопчика спонукала його до педагогічної діяльності, бо бачила у ньому потенціал.
У 17 років Сухомлинький став вчителем заочної школи недалеко від рідного села; працював викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.
Читати та любити книги його навчав дід Омелян, в якого була надзвичайно велика бібліотека.
У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. На фронті Сухомлинський був двічі поранений, довго лікувався в евакогоспіталях. Тяжким було поранення в руку. Хірурги хотіли її ампутувати. Але він не дав цього зробити. Лікарю довелося його двічі оперувати.
Після одужання з червня 1942 року Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР.
З легкої руки Сухомлинського в педагогіці з’явилося поняття «уроки мислення» – уроки, які змушували дітей молодшого шкільного віку дивитися на світ і розкривати його найскладніші взаємозалежності тощо.
Щодня він вставав о четвертій ранку і писав власні твори до восьмої. Також педагог володів кількома іноземними мовами.
2 вересня 1970 року Сухомлинський помер.